Стаття Зої Ярош: Зміни в Законі «Про туризм»: проблем у туристичної галузі побільшає.

Стаття Зої Ярош: Зміни в Законі «Про туризм»: проблем у туристичної галузі побільшає.

Туризм є однією з найбільш перспективних галузей світової економіки, потенціал якої стабільно зростає. Що стосується України, то попри всі політичні та соціально-економічні негаразди останніх років індустрія туризму стала тією галуззю економіки України, яка з року в рік без залучення державних дотацій стабільно нарощує обсяги виробництва туристичного продукту. Зважаючи на це, і держава, в свою чергу, не залишає поза увагою свого регуляторного впливу на цю галузь.

Наразі на сайті Держтуризмкурорту опубліковано законопроект «Про внесення змін до законів України «Про туризм» та «Про страхування» щодо удосконалення положень з урахуванням досвіду регулювання ринку туристичних послуг у державах – членах Європейського Союзу» (далі – проект Закону), який розроблено Державним агентством України з туризму та курортів.

Слід зазначити, що цим законопроектом плануються суттєві зміни для суб’єктів, які здійснюють туристичну діяльність.

Так, на сьогодні мінімальний розмір фінансового забезпечення відповідальності туроператора перед туристами становить суму, еквівалентну не менше ніж 20000 євро, турагента – не менше ніж 2000 євро. Розмір фінансового забезпечення туроператора, який надає послуги виключно з внутрішнього та в’їзного туризму, становить суму, еквівалентну не менше ніж 10000 євро.

 Під приводом посилення захисту прав споживачів, які користуються послугами туроператорів та турагентів, Держтуризмкурортом пропонується у вказаному законопроекті збільшити мінімальний розмір фінансового забезпечення їх відповідальності як мінімум у 25 разів.

Так, законопроектом передбачено, що фінансове забезпечення діяльності туроператора перед туристами здійснюється одним із таких способів: укладанням договору страхування відповідальності туроператора перед туристами або отриманням гарантії банку.

При цьому мінімальний розмір фінансового забезпечення туроператора встановлюється залежно від кількості туристів, які були направлені в іншу країну.

Зокрема, для туроператора, який протягом року, що передував року отримання фінансового забезпечення, направив до іншої країни не більше 50 тис. туристів, мінімальний розмір фінансового забезпечення складе 500 тис. євро.

Для туроператора, який протягом року перевіз понад 50 тис. туристів, фінансове забезпечення збільшується на 250 тис. євро за кожні наступні 50 тис. осіб.

Для новостворених туроператорів мінімальний розмір фінансового забезпечення складе 500 тис. євро.

 Розміри фінансового забезпечення є надзвичайно великими та економічно необґрунтованими. Необхідність отримання такого розміру фінансового забезпечення створить додаткове колосальне фінансове навантаження на туроператора та турагента. При цьому існуюча ситуація в банківському та страховому секторі України є такою, що у разі настання масових випадків завдання шкоди туристам суб’єктом туристичної діяльності насправді відсутні гарантії реальності виплат.

Адже така форма забезпечення відповідальності, як видача банківської гарантіїї, фактично має декларативний характер і реально ніколи не працювала.

Відповідно до постанови НБУ № 639 від 15.12.2004 р. гарантія – це спосіб забезпечення виконання зобов’язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов’язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов’язань у повному обсязі або їх частину в разі пред’явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов’язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов’язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема, і тоді, коли посилання на таке зобов’язання безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Статтею 566 ЦК України визначено, що обов’язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. Також Цивільний кодекс передбачає, і так воно є насправді, що гарантія, як банківський продукт – це платна послуга. Причому вартість банківської гарантії визначається у відсотковому відношенні до суми гарантії. Чим більша сума гарантії, тим відповідно і дорожча вартість. Слід також прийняти до уваги, що відповідно до банківських нормативів такий продукт, як гарантія, проходить розрахунок з точки зору ризиковості операції, під яку така гарантія видається. Під забезпечення відповідальності туроператора банківська гарантія, ну аби ніхто не сумнівався, буде вельми дорогою. І сплата вартості банківської гарантії буде здійснюватись наперед. Тут постає два питання:

1. Гарантію потрібно буде надавати для отримання ліцензії на максимальний обсяг, а отже, туроператор повинен придбати (наприклад, на 50 тис. туристів – 500 тис. євро) банківську гарантію та сплатити від 1 % до 5 % від її суми до отримання ліцензії. Рахувати вміємо?

2. Яким буде здорожчання туристичного продукту, оскільки в кінцевому розрахунку всі витрати буде покладено туроператором та турагентом на туриста?

ЖОДНИЙ український банк ні за яких умов, у разі настання якоїсь із подій, передбачених гарантією, свої зобов’язання не виконає. Знайдеться безліч аргументованих, задокументованих, залізних підстав для таких невиплат.

Таким чином, головним забезпеченням виступатиме саме страхування відповідальності. При цьому збільшення обсягів відповідальності до розмірів, що пропонуються законопроектом, є волюнтаристським і наявний в Україні страховий ринок не зможе фактично виконати взяті зобов’язання. Жодна українська страхова компанія на сьогодні з урахуванням необхідності формування резервів 1) не зможе прийняти на страхування такі ризики, 2) у разі настання таких страхових випадків не зможе їх відшкодувати.

Навіть трохи не так: на страхування вони залюбки приймуть, а у разі настання страхового випадку – дзуськи… Ринок страхування в Україні – це якийсь абсолютно міфічний вид діяльності. Більш-менш працює автострахування і то тільки тому, що автомобілів дійсно багато і спрацьовує схема «піраміда», та частково медичне страхування, інші види страхування це майже міф!

 Окрім того, вказаним законопроектом планується ввести обов’язкове медичне страхування туристів та їх страхування від нещасних випадків. Згідно із проектом Закону для туристів, які виїжджають в іншу країну, мінімальний розмір страхової суми за договорами обов’язкового медичного страхування становитиме не менше 30 тис. євро, а за договорами обов’язкового страхування від нещасного випадку не менше 3 тис. євро на одну людину.

В наш час медичне страхування туристів в Україні не є обов’язковим. Однак більшість країн вимагають його наявність, та й само по собі введення обов’язковості такого страхування виглядає логічним та таким, що відповідає інтересам перш за все самого туриста.

Окрім того, проектом Закону передбачається удосконалити державне регулювання сфери туризму шляхом запровадження обліку суб’єктів туристичної діяльності. Державний реєстр суб’єктів туристичної діяльності планується як автоматизована база даних, формування якої передбачає накопичення, оброблення, систематизацію, зберігання, захист і використання відомостей про суб’єктів туристичної діяльності. Відомості про суб’єктів туристичної діяльності вноситимуться до Державного реєстру суб’єктів туристичної діяльності безкоштовно, на підставі декларацій, що подаються такими суб’єктами в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Формування та ведення Державного реєстру суб’єктів туристичної діяльності буде покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері туризму та курортів.

Слід нагадати, що на сьогодні законодавством передбачено, що туроператорська діяльність має здійснюватись лише за наявності відповідної ліцензії, що ж стосується турагентської діяльності, то ліцензування такого виду господарської діяльності було скасовано згідно із Законом № 2608-VI від 19 жовтня 2010 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності». Отже, впровадження Державного реєстру суб’єктів туристичної діяльності є не що інше як повернення до посилення регуляторного впливу держави у цій сфері, що також, за задумом регулятора, нібито вдосконалить механізм захисту законних прав та інтересів споживачів туристичних послуг.

ВИСНОВОК:

Як висновок риторичне запитання: додаткове фінансове забезпечення відповідальності туроператора, що воно і кому дасть?

Туристам? У реальній площині – геть нічого, крім подорожчання продукту.

Туроператорам та турагентам? Додатковий головний біль – внесення до реєстру, значні додаткові витрати, подорожчання туристичного продукту, та, як наслідок, його менша доступність для широкого кола споживачів.

Страховикам? Ну, може, трішки…

І що законодавець хотів сказати цими змінами? До чого усе це? Витиснути з ринку дрібних туроператорів та турагентів і лишити тільки великих? Забезпечити безпеку та спокій туристів? Розрадити себе? Самі питання…

Статтю розміщено на сайті “ЛІГА ЗАКОН”

Зоя Ярош,
адвокат, керуючий партнер
Адвокатська компанія «Маршаллєр і партнери»
http://www.marshaller.com.ua/

[ratings id=”1507″]